Капріччо (жанр)

Капріччо (жанр) — жанр образотворчого мистецтва, значно поширений в добу італійського бароко 17-18 ст. Капріччо (жанр) — вияв художньої розкутості і багатої уяви митця. Відбився в живопису та в графічних серіях. До капріччо зараховують також надто примхливі зразки архітектури, фантазійні форми якої не укладаються ні в яку стилістичну систему.

Назва
Слово «капріччі» вперше з'явилось в італійській мові в оточенні художників 16 століття як синонім особливого і майстерного задуму та його втілення. Саме в цьому значенні його використовували Джорджо Вазарі та Джованни Паоло Ломаццо (1538—1592), художник і теоретик мистецтва .
Флорентієць за походженням Вісенте Кардуччо ( 1576—1638 ), котрий перебрався на працю в Іспанію, навіть подав новелу щодо виникнення цього терміну в трактаті «Діалоги про живопис», оприлюдненого 1633 року:

Існують живопис практичний і живопис науковий. Живопис і художники, котрі розділяють нові принципи, схожі на кіз, що зигзагами ходять гірськими стежками, щукаючи нового шляху, не спиняються в пошуках нових пасовиськ. Цього не роблять вівці, бо йдуть за вожаком — саме на овець схожі копіїсти. Звідси пішов звичай називати нові спроби художника «капріччі»

Характеристика
Вівіано Кодацци. Капріччо з давньоримською аркою і побутовими сценами, середина 17 ст.
Наближеність до фантазій, мінливість під час появи і фіксації, ускладненість і багатозначність — головні риси капріччо. В капріччо дивовижно переплітаються язичницькі і християнські образи, нереальні ситуації, драматичні чи пессимістичні настрої та загадковість, зашифрованість. Саме ці риси поріднюють подібні графічні твори у таких різних художників, як Сальватор Роза, Джованні Баттіста Піранезі, Джованні Баттіста Тьєполо, Гюбер Робер, Франсіско Гойя.

Капріччі в живопису наближені до жанру ведути. На відміну від ведути, де зображення подають переважно точно і навіть документально, в карпіччі використовують лише реалістичні елементи, незвично, примхливо, фантазійно поєднані між собою. Це створення нової, фантазійної реальності на полотні чи на аркуші паперу, якщо це графіка. Є приклади розробки композиції спочатку в малюнку або офорті, а потім переведенні її в живопис олійними фарбами. Як в звичному пейзажі чи в жанрі ведути використовують фігурки людей (стаффаж). Але елементи інших жанрів в капріччо мають підкорену роль і не пояснюють їх загадкового змісту.

Вівіано Кодацци. Капріччо з давньоримською аркою і побутовими сценами, середина 17 ст.

Каналетто, «Умовне зображення Падуї», капріччо на тему. Музей образотворчих мистецтв (Х'юстон), США.

Марко Річчі,

Паоло Анезі, «Капріччо з зображенням Колізея». Приватн. збірка, 74 x 47 см.

Гюбер Робер, капріччо на архітектурну тему, 1773 р, малюнок.

Марко Річчі, «Капріччо з римськими руїнами».